Здійснення права на арешт
1. Арешт будь-якого судна, щодо якого заявляється морська вимога, допускається у випадку, якщо:
a) особа, якій судно належало на праві власності в момент виникнення морської вимоги, є відповідальна за такою вимогою і є власником судна, коли арешт був накладений; або
b) фрахтувальник судна за димайз-чартером в момент виникнення морської вимоги є відповідальним за такою вимогою і є фрахтувальником за димайз-чартером або власником судна при накладенні арешту; або
c) ця вимога базується на заставі судна чи морської іпотеки судна чи обтяженні судна того ж характеру; або
d) вимога стосується права власності на судно чи володіння ним; або
e) вимога надається до власника, фрахтувальника за димайз-чартером, управителя або оператора судна і забезпечується морською привілейованою вимогою, яка встановлена чи виникла згідно закону Держави, в якій арешт запитан.
2. Дозволяється арешт також будь-якого іншого судна чи будь-яких інших суден, котрі при накладені арешту належать особі, яка є відповідальною за морською вимогою і яка в момент виникнення вимоги була:
a) власником судна, стосовно якого виникла морська вимога; або
b) фрахтувальником за димайз-чартером, тайм-чартером чи рейсовим чартером такого судна.
Це положення не застосовується до вимог про право власності на судно чи володіння ним.
3. Незалежно від положень пунктів 1 і 2 цієї статті арешт судна, яке не належить особі, яка є відповідальною за вимогою, дозволяється лише у випадку, якщо у відповідності з законом Держави, в якій запрошується арешт, судове рішення, яке було винесене за такою вимогою, може бути виконано стосовно такого судна шляхом продажу його за рішенням суду чи примусового продажу.