Ст. 5. Свідоцтва і спеціальні правила інспектування суден

Чинна редакція від 02.11.1973

1. З урахуванням положень пункту 2 цієї Статті Свідоцтво, видане за уповноваженням Сторони Конвенції відповідно до положень Правил, приймається іншими Сторонами і розглядається для будь-яких передбачених цією Конвенцією цілей як таке, яке має таку ж силу, як і видане ними Свідоцтво.

2. Судно, яке зобов'язане мати Свідоцтво згідно з положеннями Правил, під час перебування в портах або віддалених від берега терміналах, що знаходяться під юрисдикцією якої-небудь Сторони, підлягає інспектуванню, яке здійснюється посадовими особами, належним чином уповноваженими цією Стороною. Будь-яке таке інспектування обмежується лише перевіркою наявності на судні дійсного Свідоцтва, якщо в цієї Сторони не буде очевидних підстав думати, що стан судна або його устаткування значною мірою не відповідає зазначеним у Свідоцтві даним. У цьому випадку або у випадку, якщо судно не має дійсного Свідоцтва, Сторона, що здійснює інспектування, вживає заходів, що забезпечують невихід у море такого судна доти, поки воно не зможе вийти в море, не представляючи надмірної загрози для морського середовища. Однак така Сторона може дозволити судну залишити порт або віддалений від берега термінал для прямування на найближчу підходящу судноремонтну верф.

3. Якщо Сторона відмовляє іноземному судну в заходженні в порти або віддалені від берега термінали, що знаходяться під її юрисдикцією, або вживає які-небудь заходи проти такого судна на підставі того, що це судно не відповідає положенням цієї Конвенції, така Сторона негайно інформує консула або дипломатичного представника Сторони, під прапором якої судно має право плавання, або, якщо це не можливо, - Адміністрацію такого судна. Перш ніж відмовити судну в заходженні або вжити такі заходи, Сторона може провести консультації з Адміністрацією цього судна. Інформація направляється Адміністрації також у випадку, коли судно не має дійсного Свідоцтва відповідно до положень Правил.

4. Сторони застосовують вимоги цієї Конвенції до суден Держави, що не є Сторонами Конвенції, оскільки це необхідно, щоб для таких суден не створювалися більш сприятливі умови.