Рішення про утримання, ухвалені в одній Державі-учасниці, виконуються в інших Державах-учасницях у разі, якщо вони відповідають таким вимогам:
a) судовий або адміністративний орган, який ухвалив рішення, мав юрисдикцію згідно зі статтями 8 та 9 цієї Конвенції розглядати та вирішувати справу;
b) рішення та документи, що додаються до нього відповідно до цієї Конвенції, належним чином перекладені офіційною мовою Держави, в якій рішення має бути виконано;
c) у разі необхідності, рішення та додані до нього документи засвідчені відповідно до законодавства Держави, в якій рішення має бути виконано;
d) рішення та додані до нього документи засвідчені відповідно до законодавства Держави походження;
e) відповідачу було вручено повідомлення або він був викликаний у належний юридичний спосіб, що за змістом є еквівалентним способу, встановленому законодавством Держави, в якій рішення має бути виконано;
f) сторони мали можливість реалізувати право на захист;
g) рішення є остаточними в Державі, в якій їх було ухвалено. Оскарження такого рішення не відкладає його виконання.