Метою цієї Конвенції є встановлення права, що застосовується до зобов’язань про утримання, юрисдикції та міжнародного процесуального співробітництва у випадку, коли особа, яка має право на утримання (кредитор), має постійне або звичайне місце проживання в одній Державі-учасниці, а боржник має постійне або звичайне місце проживання або майно чи дохід в іншій Державі-учасниці.
Ця Конвенція застосовується до зобов’язань про утримання дитини у зв’язку з її неповноліттям та зобов’язань про утримання подружжя, що виникають внаслідок шлюбних відносин між подружжям або колишнім подружжям.
Під час підписання, ратифікації або приєднання до Конвенції Держава може заявити, що вона обмежує сферу дії Конвенції зобов’язаннями про утримання дитини.