1. Ця стаття повинна застосовуватися до злочинів, визнаних Державами-учасницями як злочини відповідно до цієї Конвенції.
2. Кожен зі злочинів, до якого застосовується ця стаття, повинен вважатися включеним як злочин, щодо якого можлива екстрадиція, до будь-якого договору про екстрадицію, існуючого між Державами-учасницями. Держави-учасниці беруть на себе зобов'язання включати такі злочини як злочини, щодо яких можлива екстрадиція, до будь-якого договору про екстрадицію, що повинен укладатися між ними.
3. Якщо Держава-учасниця, що робить екстрадицію обумовленою існуванням договору, одержує запит на екстрадицію від іншої Держави-учасниці, з якою у неї немає договору про екстрадицію, вона може розглядати цю Конвенцію як правову основу для екстрадиції щодо будь-якого злочину, до якого застосовується ця стаття.
4. Держави-учасниці, що не ставлять умови екстрадиції залежно від існування договору, повинні між собою визнавати злочини, до яких застосовується ця стаття, як злочини, щодо яких можлива екстрадиція.
5. Екстрадиція мусить підлягати умовам, передбаченим законодавством Держави, у якої іноземна держава вимагає видачі особи, що порушила її закони, або договорами про екстрадицію, що можуть бути застосовані, відповідно до підстав, за якими Держава, у якої іноземна держава вимагає видачі особи, що порушила її закони, може відмовити в екстрадиції.
6. Якщо в екстрадиції за злочин, до якого застосовується ця стаття, відмовлено виключно на підставі громадянства особи, щодо видачі якої надійшла вимога, або оскільки Держава, у якої іноземна держава вимагає видачі особи, що порушила її закони, вважає, що її юрисдикція поширюється на цей злочин, Держава, у якої іноземна держава вимагає видачі особи, що порушила її закони, повинна передати справи компетентним органам з метою судового переслідування, якщо не буде іншої домовленості між нею та Іноземною державою, що вимагає видачі особи, що порушила її закони, і повинна повідомити про кінцевий результат Іноземну державу, що вимагає видачі особи, що порушила її закони.
7. Відповідно до свого внутрішнього законодавства і договорів про видачу Держава, що отримала вимогу від іноземної держави про видачу, переконавшись, що обставини дають право і є невідкладними, на вимогу Іноземної держави, що вимагає видачі, взяти під варту особу, екстрадиції якої домагається Іноземна держава і яка знаходиться на її території, або вжити інших належних заходів, щоб забезпечити її присутність під час процедури екстрадиції.