Урегулювання спорів
1. Сторони прагнуть урегулювати будь-який спір між ними щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції шляхом переговорів або іншими мирними засобами за своїм вибором.
2. При ратифікації, прийнятті, затвердженні цієї Конвенції або приєднанні до неї, чи в будь-який час після цього будь-яка Сторона, яка не є регіональною організацією економічної інтеграції, може надіслати Депозитарієві письмову заяву про те, що стосовно будь-якого спору, що стосується тлумачення або застосування цієї Конвенції, вона визнає один чи обидва з таких засобів урегулювання спору обов’язковими по відношенню до будь-якої Сторони, що бере на себе аналогічне зобов’язання з таких:
a) арбітражний розгляд відповідно до процедури, зазначеної в частині I Додатка E;
b) передача спору до Міжнародного Суду.
3. Сторона, яка є регіональною організацією економічної інтеграції, може зробити аналогічну заяву, характерну щодо арбітражного розгляду відповідно до пункту 2.
4. Заява, зроблена відповідно до пункту 2 або 3, залишається чинною до закінчення строку дії відповідно до її умов або протягом трьох місяців після передачі на зберігання Депозитарієві письмового повідомлення про її відкликання.
5. Закінчення строку дії заяви, повідомлення про відкликання або нова заява ніяким чином не впливають на справи, що перебувають на розгляді арбітражного суду або Міжнародного Суду, якщо сторони спору не домовляться про це.
6. Якщо сторони спору не погодили засобу врегулювання спору відповідно до пункту 2 або 3 та якщо вони не змогли урегулювати свій спір за допомогою засобів, зазначених у пункті 1 протягом дванадцяти місяців після надіслання однією зі Сторін іншій Стороні повідомлення про наявність спору між ними, цей спір, за запитом будь-якої зі сторін спору, передається на розгляд погоджувальної комісії. Процедура, викладена в частині II Додатка E, застосовується до процесу примирення в рамках цієї статті.