Чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.
12.1 подружжя
12.2 шлюб
12.3 укладання, припинення шлюбу
12.4 сім'я
12.5 шлюбний вік
12.6 шлюбний контракт
12.7 біологічні критерії осіб, що бажають одружитись
13. Право на ефективний засіб юридичного захисту
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції ( 995_004 ), було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
13.1 право на оскарження
13.2 доступність засобу юридичного захисту
13.3 право на відновлення порушених прав
13.4 право на відшкодування за порушене право
13.5 наявність практичної можливості отримати відшкодування
14. Заборона дискримінації
Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції ( 995_004 ), має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
14.1 усі питання розрізнення у ставленні до осіб (групи осіб) з погляду реалізації ними прав та свобод
15. Відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації
1. Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією ( 995_004 ), виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.
2. Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7.
3. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов'язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції ( 995_004 ) знову застосовуються повною мірою.
15.1 війна
15.2 надзвичайні ситуації
15.3 надзвичайний, військовий стан
15.4 усі питання статті 2
15.5 усі питання статті 3
15.6 усі питання пункту 1 статті 4
15.7 усі питання статті 7
16. Обмеження політичної діяльності іноземців
Жодне з положень статей 10, 11 і 14 не може розглядатись як таке, що забороняє Високим Договірним Сторонам встановлювати обмеження на політичну діяльність іноземців.
13.1.1 політична діяльність іноземців (осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством)
17. Заборона зловживання правами
Жодне з положень цієї Конвенції ( 995_004 ) не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
17.1 обмеження або скасування будь-яких прав і свобод
Перший Протокол ( 994_535 )
1.1. Захист власності
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
1.1.1 втручання у право власності
1.1.2 позбавлення права власності (майна)
1.1.3 посягання на право власності (майна)
1.1.4 обмеження користування власністю (майна)
1.1.5 відчуження власності (майна)
1.1.6 контроль за користуванням власністю (майном) з боку держави
1.1.7 арешт майна
1.1.8 націоналізація (інші форми отримання державою права власності на власність (майно), що належали фізичним або приватним юридичним особам
1.1.9 реквізиція
1.1.10 конфіскація
1.1.11 оренда
1.1.12 банкрутство, ліквідація, санація, реорганізація, перевід боргу
1.1.13 повернення ПДВ
1.1.14 дарування
1.1.15 можливість невиконання, зупинення виконання, повороту виконання, скасування остаточних рішень суду
1.1.16 компенсація, відшкодування за порушення права власності
Примітка. Майном за практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, визнаються: законні сподівання на отримання власності, підприємницька діяльність, право займатися професійною діяльністю, авторські та суміжні права, ліцензії та дозволи, патенти, ділова репутація, майнові вимоги, боргові вимоги, пайові внески, [упущена] вигода, майбутні доходи, економічні інтереси, матеріальні та нематеріальні інтереси, цінні папери, акціонерний (статутний) капітал, зміна частки акціонерного (статутного) капіталу, дохід, заробітна плата, торгова марка, клієнтура, судові рішення з майнових питань, рішення КТС, виконавчі написи щодо майна, орендна плата, земельні ділянки, соціальні виплати, допомога по безробіттю, пенсії, заощадження, спадщина, тощо.
1.2. Право на освіту
Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань.
1.2.1 доступ до освіти
1.2.2 платне навчання
1.2.3 безоплатне навчання
1.2.4 мова навчання
1.2.5 повага до релігійних і світоглядних переконань батьків
1.2.6 дисциплінарні вимоги
1.2.7 дисциплінарні покарання
1.2.8 нерівність у реалізації права на освіту
1.3. Право на вільні вибори
Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.
1.3.1 вибори до законодавчого органу
1.3.2 визначення місця проживання
1.3.3 обмеження (позбавлення) виборчих прав
Протокол N 4 ( 994_059 )
4.2. Свобода пересування
1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
3. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
4. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
4.2.1 імміграційні та еміграційні питання
4.2.2 іноземці
4.2.3 особи без громадянства
4.2.4 особи з подвійним громадянством
4.2.5 вибір місця проживання
4.2.6 реєстрація проживання, пересування
4.2.7 дозвіл на проживання, пересування
4.2.8 право залишати країну
Протокол N 7 ( 994_804 )
7.1. Процедурні гарантії, що стосуються вислання іноземців
1. Іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і повинен мати можливість:
a) наведення доводів проти свого вислання;
b) перегляду своєї справи;
c) представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом.
2. Іноземець може бути висланий ще до того, як він здійснив свої права, передбачені в підпунктах "a", "b" та "c" пункту 1 цієї статті, коли таке вислання є необхідним в інтересах публічного порядку або ґрунтується на міркуваннях національної безпеки.
7.1.1 іноземці
7.1.2 особи без громадянства
7.1.3 особи з подвійним громадянством
7.1.4 вислання, депортація, екстрадиція
7.1.5 право іноземця (особи без громадянства, особи з подвійним громадянством) на судовий захист
7.1.6 процедурні гарантії оскарження вислання, депортації, екстрадиції
7.2. Право на оскарження в кримінальних справах
1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.
2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.
7.2.1 перегляд вироку судом вищої інстанції
7.2.2 оскарження у справах про адміністративні правопорушення
7.5. Рівноправність кожного з подружжя
Кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
7.5.1 права та обов'язки кожного з подружжя
7.5.2 шлюб
7.5.3 укладення, припинення шлюбу
7.5.4 шлюбні відносини
7.5.5 шлюбний контракт
7.5.6 права та інтереси дітей.