ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
N 04-1/11-18/39 від 02.08.2000
Майнові права як предмет застави
( Додатково див. Коментар ( n0004697-01 ) від 05.03.2001 )
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву АКБ "С..." про перевірку рішення (постанови, ухвали) від 06.12.99 (арбітражного суду м. Києва у справі N 14/334 за позовом АКБ "С..." до Спільного підприємства "Ф..." про стягнення 1997126,40 дол. США.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 19.10.99 стягнено з СП "Ф..." на користь АКБ "С..." 1679292,30 дол. США основного боргу, 615607,70 дол. США пені на 114745 дол. США державного мита.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконані договірні зобов'язання. Згідно зі ст.19 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) заставодержатель має право (а не обов'язок) звернути стягнення на заставлене майно.
Постановою голови арбітражного суду м. Києва від 06.12.99 рішення суду змінено і відмовлено позивачу в позові про стягнення з СП "Ф..." 1679292,30 дол. США основного боргу, 615607,70 дол. США пені та 114745 дол. США державного мита за рахунок майна відповідача, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська <...> та визнана такою, що втратила чинність, приведена в рішенні мотивація щодо стягнення вказаних сум.
Пункт 1 резолютивної частини рішення суду скасовано. В решті частини рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду заявник просить її скасувати з огляду на те, що вона не відповідає обставинам справи та дана неправильна оцінка документам, які є у справі і мають значення для правильного вирішення спору.
Одночасно заявник просить відновити термін на подання заяви про перевірку постанови в порядку нагляду, оскільки він пропущений з поважних причин.
Розглянувши матеріали справи та доводи заявника, судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ВСТАНОВИЛА:
АКБ "С..." (позивач) та Спільне підприємство - "Ф..." 18.03.98 уклали кредитний договір за N 12-15-03/98 про надання кредиту відповідачу на суму 2000000 дол. США з оплатою 15,8125% річних, з терміном погашення кредиту до 22.03.99.
В забезпечення повернення кредиту 18.03.98 сторони уклали договір застави N 203-3/98, пунктом 1.1, якого передбачено, що заставодавець (відповідач) надає заставодержателю (позивачу) у заставу право вимоги орендної плати, що нараховується та підлягає сплаті з 01.04.98 по 30.04.2001 року (надалі "предмет застави"), який належить заставодавцю згідно з договором оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 30.08.95 з усіма змінами та доповненнями до нього.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач в обумовлені договором строки кредит не погасив. Згідно з актом звірки розрахунків станом на 12.08.99 заборгованість відповідача склала 1679292,30 дол. США (7871178,87 грн.), а з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами, пені за порушення строків повернення кредиту та процентів - 2652485 дол. США.
Листом від 09.04.99 N КД LR 599 позивач повідомив відповідача про те, що в зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору вступив у дію п.2.2.2 Договору застави, згідно з яким сума орендної плати, яку позивач повинен сплачувати відповідачу за договором оренди, буде конвертуватися в долари США і спрямовуватись на погашення заборгованості за кредитним договором.
На підставі даного листа позивачем було здійснено зарахування орендної плати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на суму 265743,58 дол. США, проти чого не заперечує жодна із сторін.
Таким чином, позивач в законодавчому порядку набув права звернення стягнення на предмет застави, здійснивши його реалізацію (див. ст.20, ст.23 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ). Термін дії права, що складає предмет застави, обумовлений договором оренди від 30.08.95 і обмежується строком до 30.04.2001 року.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) у випадках, коли суми, вилученої від продажу (реалізації) предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
За таких обставин на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом були відсутні порушення його майнових прав і законних інтересів з боку відповідача.
Принагідне врахувати те, що спір між сторонами виник з приводу виконання умов кредитного договору, предметом якого є повернення грошових коштів, а не майна. Звернення ж стягнення на майно у даному випадку можливе лише шляхом зміни способу виконання рішення, а саме стягнення грошових коштів, за наявності доказів того, що у відповідача немає можливості виконати рішення встановленим способом чи у встановлений строк. Докази наявності у відповідача іншого майна, крім будинку по вул. Пушкінській у м.Києві, в матеріалах справи відсутні, а звернення стягнення на вищезазначений будинок взагалі може ставити під загрозу існування підприємства (СП "Ф...") як суб'єкта підприємницької діяльності.
При розгляді справи судова колегія врахувала доводи заявника про причини пропуску терміну на подання заяви, визнавши їх поважними.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що постанова арбітражного суду м. Києва відповідає чинному законодавству України та матеріалам справи і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:
Термін на подання заяви поновити. Постанову від Об. 12.99 арбітражного суду м. Києва зі справи N 14/334 залишити без зміни, а заяву без задоволення.
Надруковано: "Вісник господарського судочинства", 5 березня 2001 р.