ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
31.03.2004
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Л-к Л.В. до Л-ка Ю.М. про поділ майна, ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2001 року Л-к Л.В. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі, мають двох дітей. Під час шлюбу вони побудували будинок, літню кухню, два гаражі та хлів. Позивачка просила провести поділ житлового будинку та господарських споруд, відступивши від рівності часток в спільному майні подружжя і виділивши їй більшу частину, оскільки вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Володарсько-Волинського районного суду від 05.07.2002 позов задоволено: виділено у власність позивачці у будинку в смт Володарськ-Волинському Житомирської області 66/100 частки на загальну суму 16697 грн., а відповідачу - 34/100 частки на загальну суму 8779 грн. Постановлено зобов'язати відповідача сплатити позивачці грошову компенсацію в сумі 282 грн. і за проведену експертизу по справі 100 грн. Стягнуто на користь держави з Л-к Л.В. 170 грн., а з Л-ка Ю.М. - 88 грн. державного мита.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17.09.2002 рішення районного суду скасовано і постановлено нове рішення, яким виділено у власність позивачці у будинку 66/100 частки на загальну суму 16711 грн., а відповідачу - 34/100 частки на загальну суму 8779 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави 167 грн. 11 коп. - державного мита; з позивачки - 300 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судово-технічної експертизи.
У касаційній скарзі Л-к Ю.М. ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами розірвано. Спір у частині поділу будинку розглядався неодноразово.
Як останнім рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 05.07.2002, так і рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17.09.2002 за позивачкою визнано право власності на 66/100, а за відповідачем - 34/100 частини спірного будинку та виділено їм у ньому конкретні приміщення. При цьому позивачці виділені підсобні приміщення: коридор, ванна, комора, кухня, їдальня, веранда, літня кухня, сарай, сарай, дві житлові кімнати, а відповідачеві - жилу кімнату, коридор, сарай, веранду.
Відповідно до вимог ст. ст. 115 та 132 ЦК ( 1540-06 ) (у редакції від 18.07.63) майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.
Основним призначенням будинку є забезпечення власника і членів його сім'ї житлом. Відповідно до будівельних норм і правил житлове приміщення (квартира) повинне складатися з жилої кімнати та інших допоміжних приміщень, а в умовах індивідуального житлового будинку - також із інших господарських будівель, розташованих на одній земельній ділянці з жилим будинком.
При вирішенні даного спору судом не враховано цих вимог закону. Виділивши позивачці жилі кімнати і всі допоміжні приміщення, а відповідачу - жилу кімнату без кухонного приміщення, суд позбавив відповідача можливості користування частиною допоміжних приміщень, зокрема кухнею.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний будинок дійсно побудований у період подружнього життя на спільні кошти та спільною працею. Тому висновок суду про те, що він є їх спільною власністю і кожен із них має право володіння, користування і розпорядження цим майном, слід визнати таким, що відповідає вимогам ст. 22 КпШС ( 2006-07 ) (в редакції від 20.06.69).
В окремих випадках суд при поділі майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей (ст. 28 КпШС ( 2006-07 ) - 1969 року).
Проте висновок суду про те, що в даному випадку необхідно відійти від рівності часток подружжя та визнати за позивачкою право на 66/100 частки будинку не можна визнати достатньо переконливим.
У матеріалах справи є чотири висновки технічної експертизи.
Прийшовши до висновку про необхідність поділу будинку за четвертим варіантом, суд не обговорив питання щодо інших варіантів поділу.
Не з'ясовано, зокрема, чи є технічна можливість переобладнати або добудувати кухню у виділеній відповідачу частині будинку. З цього питання висновки санітарної та пожежної служб у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, судові рішення не можуть бути залишені без зміни й підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Л-ка Ю.М. задовольнити частково.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду від 05.07.2002 та рішення апеляційного суду Житомирської області від 17.09.2002 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.