Ст. 99. Документи

Чинна редакція від 25.10.2024 · Кодекс України набрав чинності 19.11.2012

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Глава 4. Докази і доказування → § 4. Речові докази і документи

1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

2. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані);

{Пункт 1 частини другої статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2137-IX від 15.03.2022 }

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

4) висновки ревізій та акти перевірок;

5) довідки, висновки та інші документи спеціалістів.

{Частину другу статті 99 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 4009-IX від 09.10.2024 }

Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

3. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

{Частина третя статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 }

4. Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, у тому числі комп’ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп’ютерних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

{Частина четверта статті 99 в редакції Закону № 2213-VIII від 16.11.2017 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2137-IX від 15.03.2022 }

5. Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

6. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов’язані надати документи у повному обсязі.

{Частина шоста статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 }

7. Сторона зобов’язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні і не належать до документів у розумінні ч.2 ст. 99 КПК; їхнє призначення — слугувати підставою для перевірки допустимості доказів НСРД.

Правовідносини: правовий статус процесуальних документів, що санкціонували НСРД; їх роль при оцінці доказів

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні.…

Велика Палата ВС, постанова від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15-к · цитують у 152 рішеннях · текст рішення

Припис ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або отримано в порядку ст. 225 КПК, застосовується лише до відомостей, що відповідають ознакам «показань» як самостійного процесуального джерела (ст. 95 КПК); протокол слідчого експерименту є окремим самостійним процесуальним джерелом доказів і не ототожнюється з показаннями.

Правовідносини: допустимість і оцінка протоколу слідчого експерименту та співвідношення протоколу з показаннями обвинуваченого у кримінальному провадженні

є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом. Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту. При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту).…

Об'єднана палата ВС, постанова від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 · цитують у 107 рішеннях · текст рішення

Процесуальні рішення про призначення або зміну групи слідчих, об’єднання матеріалів досудового розслідування тощо не є самостійними доказами у кримінальному провадженні і не належать до документів як джерел доказів у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК.

Правовідносини: статус процесуальних рішень у системі доказів кримінального провадження

Процесуальне рішення про призначення групи слідчих, старшого слідчої групи, зміну групи слідчих чи об`єднання матеріалів досудових розслідувань не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 14.02.2022 у справі № 477/426/17 · цитують у 54 рішеннях · текст рішення

Електронні документи як докази не прив'язані жорстко до конкретного матеріального носія: кожен електронний екземпляр, ідентичний за змістом, може вважатися оригіналом; ідентифікація оригіналу електронного документа може здійснюватися уповноваженою особою або спеціальними технічними способами (наприклад, обчисленням контрольної суми/hash).

Правовідносини: визначення допустимості, статусу та ідентифікації електронних доказів (зокрема записів НСРД) у кримінальному провадженні.

У частині 3 ст. 99 КПК законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – ще і його відображення, якому надається таке ж  значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к · цитують у 33 рішеннях · текст рішення

Електронні документи, що зберігаються на кількох електронних носіях (оптичних дисках, флеш-накопичувачах тощо), кожний примірник яких ідентичний за змістом, може вважатися оригіналом; за умови добровільного надання носія стороною відпадає необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу.

Правовідносини: застосовується до оцінки електронних доказів (відеозаписів тощо) та порядку отримання матеріальних носіїв доказів у провадженні.

За умови добровільного надання речей або документів стороною чи іншим учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, відпадає необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до речей і документів. У такому випадку застосування заходів примусу буде недоцільним втручання у права і свободи особи.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 09.03.2026 у справі № 944/6614/21 · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.