1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
3. Свідок зобов’язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду, а експерт - слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.
4. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
5. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
6. Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.
7. Якщо особа, яка дає показання, висловила думку або висновок, що ґрунтується на спеціальних знаннях у розумінні статті 101 цього Кодексу, а суд не визнав їх недопустимими доказами в порядку, передбаченому частиною другою статті 89 цього Кодексу, інша сторона має право допитати особу згідно з правилами допиту експерта.
8. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Правові позиції Верховного Суду
Від висновку в цій справі відступили. Перевірте, чи стосується відступ саме тієї позиції, на яку збираєтеся послатися.
Велика Палата Верховного Суду, постанова від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22 — текст
З наведеного можна зробити висновок, що у цій постанові, з якою ми не погоджуємося, Велика Палата Верховного Суду відступила від свого попереднього висновку, викладеногов постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, знову повернувшись фактично до висновків Верховного Суду України,…
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, постанова від 09.11.2022 у справі № 320/5306/19 — текст
При цьому відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01 грудня 2015 року (справа № 21-3788а15), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 не зробила висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків,…
Матеріали досудового розслідування (зокрема протоколи допитів) до винесення вироку не є автоматично належними доказами в адміністративному судочинстві; вирок або ухвала, що набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду лише в частині встановлення факту вчинення певних дій конкретною особою.
Правовідносини: доказування нереальності господарських операцій із використанням матеріалів кримінального провадження
36.4. Згадані висновки Верховного Суду України фактично суперечать презумпції невинуватості та положенням частини четвертої статті 95 КПК України, відповідно до яких підставами для висновків є відомості, отримані судом під час судового засідання, і суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показами, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них. Тобто протокол допиту не є доказом у межах кримінального провадження, а тому не може бути й доказом в адміністративній справі.
Подібною є мотивація щодо вироків за статтею 205 КК України.…
Велика Палата ВС, постанова від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, п. 36.4, 89, 90, 91, 110 · цитують у 753 рішеннях · текст рішення
Припис ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або отримано в порядку ст. 225 КПК, застосовується лише до відомостей, що відповідають ознакам «показань» як самостійного процесуального джерела (ст. 95 КПК); протокол слідчого експерименту є окремим самостійним процесуальним джерелом доказів і не ототожнюється з показаннями.
Правовідносини: допустимість і оцінка протоколу слідчого експерименту та співвідношення протоколу з показаннями обвинуваченого у кримінальному провадженні
є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК
є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого
не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту).…
Об'єднана палата ВС, постанова від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 · цитують у 107 рішеннях · текст рішення
Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які він повідомляв під час слідчого експерименту, не тягне автоматично недопустимості протоколу слідчого експерименту як доказу; допустимість протоколу має вирішуватися судом при оцінці належності, допустимості і достовірності.
Правовідносини: допустимість протоколу слідчого експерименту при суперечностях між його змістом і запереченнями обвинуваченого в суді
Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії – слідчого експерименту, не
є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК
є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст.…
Об'єднана палата ВС, постанова від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 · цитують у 107 рішеннях · текст рішення
Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного/обвинуваченого досягається за умови дотримання встановленого порядку його проведення та забезпечення процесуальних гарантій (право на мовчання, право на захист, участь понятих, відеозапис тощо), що відповідає критеріям справедливості провадження згідно з практикою ЄСПЛ.
Правовідносини: проведення слідчого експерименту та оцінка його результатів з урахуванням процесуальних гарантій і стандартів справедливого судового розгляду
За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.
До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контро…
Об'єднана палата ВС, постанова від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 · цитують у 107 рішеннях · текст рішення
Якщо «слідчий експеримент» має форму, в якій відсутні ознаки відтворення дій, обстановки чи проведення дослідів, а він фактично засвідчує лише проголошення обвинуваченим зізнання, таку дію слід класифікувати як допит, і отримані в її результаті відомості не мають доказового значення в суді згідно з ч. 4 ст. 95 КПК.
Правовідносини: кваліфікація процесуальної дії як слідчого експерименту або як допиту та допустимість отриманих відомостей
не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань,
а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися
як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4
ст.…
Об'єднана палата ВС, постанова від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 · цитують у 107 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.