Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Глава 4. Докази і доказування → § 2. Доказування
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Залучення спеціаліста в межах досудового розслідування є дискреційним правом слідчого/прокурора, правовий статус спеціаліста визначено КПК України, а правомірність таких дій підлягає перевірці у порядку кримінального судочинства, а не адміністративного.
Правовідносини: відносини щодо виділення посадової особи органу державного фінансового контролю (ДАСУ) як спеціаліста для участі в кримінальному провадженні; оскарження таких дій
За змістом ст. 93 КПК України слідчий, прокурор уповноважені збирати докази в порядку, передбаченому чинним законодавством. Під час проведення слідчих дій слідчий, прокурор наділені дискреційним правом щодо залучення спеціаліста, який з цього моменту є учасником кримінального провадження, правовий статус такої особи визначено КПК України. Відповідно до ч. 1 ст.…
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов’язаний врахувати правову підставу арешту, можливість використання майна як речового доказу або для конфіскації, наявність обґрунтованої підозри, розмір шкоди, розумність та співмірність втручання у право власності та наслідки для третіх осіб; відповідні обставини повинні бути відображені в клопотанні слідчого та в мотивувальній частині ухвали.
Правовідносини: кримінальні процесуальні відносини щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження (арешт майна).
83. При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. 84.…
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя зобов’язаний перевірити, чи клопотання містить достатні й належні докази відповідності майна критеріям ст. 98 КПК, доведеність необхідності заходу за ст. 132 КПК, а також оцінити розумність і співмірність обмеження права власності та застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту за ст. 173 КПК; невиконання цих вимог може бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Правовідносини: процедура забезпечувальних заходів (арешт майна) у кримінальному провадженні
83. При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. 84.…
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу арешту, можливість використання майна як доказу або застосування спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри, розмір шкоди чи неправомірної вигоди, розумність та співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту для заінтересованих осіб; відповідні дані мають бути відображені в клопотанні слідчого.
Правовідносини: порядок та підстави арешту майна в кримінальному провадженні; заходи забезпечення кримінального провадження
Згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням про арешт м…
При вирішенні цивільного позову в кримінальному провадженні суд має дослідити й оцінити всі докази, у мотивувальній частині навести підстави для задоволення позову та точний розрахунок присуджених сум; відсутність такого обґрунтування та належної оцінки доказів суперечить вимогам ст. 370 і ст. 374 КПК.
Правовідносини: вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, оцінка та обґрунтування доказів і розрахунок сум відшкодування
Загальними вимогами цивільного процесуального права передбачено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку, в числі іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову.…
При кваліфікації діяння за ч.3 ст.185 КК (а також ч.3 ст.186 та ч.3 ст.187 КК) належить в кожному конкретному провадженні встановити й доказати об'єктивні обставини, що ідентифікують місце як «сховище», а ці обставини підлягають доказуванню відповідно до ст.91–94 КПК і оцінці судом.
Правовідносини: порядок доказування та встановлення наявності ознаки «проникнення у сховище» при застосуванні відповідних частин кримінального кодексу.
Таким чином, оскільки ч. 3 ст. 185 КК (як і ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК) визначають як кваліфікуючу ознаку проникнення саме у «сховище», а не на «огороджену територію», «подвір`я» тощо, то в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за цими статтями включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить установити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище».…