Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Глава 4. Докази і доказування → § 2. Доказування
1. Обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
2. Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Показання працівників поліції як свідків є допустимим доказом за умови відсутності істотних порушень прав і свобод особи; якщо такі свідки у судовому засіданні повідомляють факти, яких вони були безпосередніми очевидцями, їхні показання не є показаннями з чужих слів і мають оцінюватись судом.
Правовідносини: допустимість та оцінка показань працівників правоохоронних органів як свідків.
156. Як правильно встановив суд першої інстанції, з моменту вчинення ОСОБА_24 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 204 КК, до набрання вироком законної сили минуло більше п`яти років, у зв`язку із чим у суду першої інстанції були наявні підстави для застосування ст. 49 КК. 157. Водночас з матеріалів провадження слідує, що усупереч зазначеним вище положенням КК та КПК суд не роз`яснив обвинуваченому того, що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст.…
Вирок, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, не має преюдиціального (загальнообов’язкового) значення щодо прав, свобод та інтересів інших осіб; дані процесуальних документів (обвинувальний акт, повідомлення про підозру тощо) не можуть слугувати підставою для визнання такого вироку таким, що стосується прав інших осіб, а сторона обвинувачення не звільняється від обов’язку доводити обставини у провадженні щодо кожної особи окремо.
Правовідносини: преюдиціальність вироку на підставі угоди; доказування вини у провадженнях щодо інших осіб
Вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_12 попри те, що містить твердження, що кримінальне правопорушення останній вчинив у складі організованої злочинної групи, створеної Особою 1 та за участю Особи 2, з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_12 , який уклав угоду про визнання винуватості. Дослідження та оцінка правомірності дій ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які такої угоди не укладали, суд не здійснював, тим більше не вирішував наперед питання про їхні права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо них. Крім того, будь-яких ознак, за якими можна було б ідентифік…
Застосування заборони закриття кримінального провадження, встановленої п.7 ч.1 ст.284 КПК, можливе лише за умови, що органи досудового розслідування чітко висунули особі обвинувачення у вчиненні злочину, пов’язаного з домашнім насильством (вказали це в повідомленні про підозру або в обвинувальному акті) та підтвердили відповідні фактичні обставини; за відсутності такого формулювання права обвинуваченого на захист істотно порушуються і заборону застосовувати не слід.
Правовідносини: порядок пред’явлення обвинувачення та встановлення обставин, що обумовлюють неможливість закриття провадження за п.7 ч.1 ст.284 КПК; гарантії права на захист.
Разом із цим, згідно з пунктами «a», «b» § 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього, і мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту. Наведені гарантії стосуються всіх обставин, які належать до предмета доказування у кримінальному провадженні в силу ст. 91 КПК (тобто й такого важливого елемента обвинувачення, як вчинення злочину, пов`язаного з домашнім насильством, що обтяжує покарання і з урахуванням процесуальної заборони, закріпленої в п. 7 ч. 1 ст.…
При кваліфікації діяння за ч.3 ст.185 КК (а також ч.3 ст.186 та ч.3 ст.187 КК) належить в кожному конкретному провадженні встановити й доказати об'єктивні обставини, що ідентифікують місце як «сховище», а ці обставини підлягають доказуванню відповідно до ст.91–94 КПК і оцінці судом.
Правовідносини: порядок доказування та встановлення наявності ознаки «проникнення у сховище» при застосуванні відповідних частин кримінального кодексу.
Таким чином, оскільки ч. 3 ст. 185 КК (як і ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК) визначають як кваліфікуючу ознаку проникнення саме у «сховище», а не на «огороджену територію», «подвір`я» тощо, то в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за цими статтями включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить установити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище».…
Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а обов’язок доказування цих обставин за загальним правилом покладається на слідчого, прокурора.
Правовідносини: доказування шкоди і вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні.
і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у багатьох випадках може впливати й на обсяг кримінальної відповідальності особи (кваліфікацію діяння, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й, відповідно, вирішення питання про призначення покарання чи можливість звільнення від його відбування). Разом з тим, державне обвинувачення і є процесуальною діяльністю прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК). Відповідно ж до п. 3 ч.…