Ст. 373. Види вироків

Чинна редакція від 13.04.2012 · Кодекс України набрав чинності 19.11.2012

Розділ IV. СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ → Глава 29. Судові рішення

1. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

2. Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

3. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Правові позиції Верховного Суду

Суд апеляційної інстанції при ухваленні ухвали має здійснювати перегляд у порядку статей 368–380 КПК та зазначати в ухвалі встановлені обставини з посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів і положення закону, якими він керувався.

Правовідносини: вимоги до форми та змісту ухвал апеляційного суду при перегляді рішення суду першої інстанції.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено встановлені апеляційним судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Об'єднана палата ВС, постанова від 17.02.2025 у справі № 283/1638/23 · цитують у 5 рішеннях · текст рішення

За відсутності сукупності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що місце мало ознаки сховища, кваліфікуюча ознака «проникнення у сховище» відсутня, а сумніви щодо доведеності вини підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого.

Правовідносини: вплив стандартів доказування і принципу in dubio pro reo на кваліфікацію за ч.3 ст.185 КК.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17, ч. 3 ст. 373 КПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції правильно дійшли висновку про відсутність кваліфікуючої ознаки проникнення у сховище, оскільки обвинувачення в цій частині не підтверджувалося сукупністю належних і допустимих доказів. Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність в даному кримінальному провадженні є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Об'єднана палата ВС, постанова від 19.11.2018 у справі № 205/5830/16-к · цитують у 5 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.