1. Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
3. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.
Поняття «підозра» і «обвинувачення» є нетотожними; вони відповідають різним етапам досудового розслідування з притаманним тільки їм комплексом гарантій і не можуть вживатися як синоніми при складанні процесуальних документів.
Правовідносини: порядок та зміст повідомлення про підозру і обвинувального акта; стадії досудового розслідування.
Слід зазначити, що на стадії досудового розслідування, після виконання дій, передбачених ч. 1 ст. 42 КПК України, до висунення обвинувачення, особа перебуває у статусі підозрюваного.
Підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (ч. 1 ст. 276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
Водночас відповідно до п. 6 ч. 1 ст.…
Об'єднана палата ВС, постанова від 15.01.2024 у справі № 683/694/20 · цитують у 4 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.