1. У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
У порядку, визначеному цієї статтею, може бути допитаний свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого.
Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.
Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.
3. При ухваленні судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження суд може не врахувати докази, отримані в порядку, передбаченому цією статтею, лише навівши мотиви такого рішення.
4. Суд під час судового розгляду має право допитати особу, яка допитувалася відповідно до правил цієї статті, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з’ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування.
5. З метою перевірки правдивості показань особи та з’ясування розбіжностей з показаннями, наданими в порядку, передбаченому цією статтею, вони можуть бути оголошені при її допиті під час судового розгляду.
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Правові позиції Верховного Суду
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а свої висновки може обґрунтовувати лише на показаннях і доказах, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
Правовідносини: оцінка доказів у кримінальному процесі
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).
Як встановлено вимогами ст. 95 КПК, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
ККС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 12.02.2019 у справі № 754/7061/15 · цитують у 54 рішеннях · текст рішення
Вимога частини четвертої статті 95 КПК про неможливість обґрунтовувати судові рішення позасудовими показаннями поширюється на твердження, надані під час будь‑якої слідчої дії (у тому числі слідчого експерименту); тому суд не може покладатися на такі позасудові показання як самостійне підґрунтя вироку, якщо вони не надані у судовому засіданні або в порядку, передбаченому ст.225 КПК.
Правовідносини: допустимість використання показань, наданих під час слідчих дій (зокрема слідчого експерименту), для доведення винуватості в кримінальному провадженні
14. Зокрема, суд першої інстанції у вироку значною мірою спирався у своїх висновках на показання, які засуджений надавав під час проведення слідчого експерименту.…
ККС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 29.10.2019 у справі № 515/2020/16-к, п. 14, 15, 16, 17 · цитують у 33 рішеннях · текст рішення
Ч. 4 ст. 95 КПК передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК; суд не вправі обґрунтовувати рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору поза судом.
Правовідносини: допустимість використання позасудових показань і зізнань при прийнятті судового рішення
Положеннями ч. 4 ст. 95 КПК визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК фактично ґрунтувалось на його зізнавальних показаннях, наданих під час досудового розслідування. Однак у судовому засіданні ОСОБА_7 категорично заперечував його причетність до вчинення інкримінованого злочину.
За таких обставин суд першої інстанції, керуючись ч. 4 ст.…
ККС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 25.06.2019 у справі № 423/1766/16 · цитують у 26 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.