Ст. 213. Повідомлення інших осіб про затримання

Чинна редакція від 19.04.2024 · Кодекс України набрав чинності 19.11.2012

Розділ ІІ. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ → Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи → § 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

2. У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.

3. У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган.

У разі затримання державного виконавця чи приватного виконавця уповноважена службова особа, яка здійснювала затримання, зобов’язана протягом 24 годин повідомити про це Міністерство юстиції України, а щодо осіб, які є приватними виконавцями, - Міністерство юстиції України та Раду приватних виконавців України.

{Частину третю статті 213 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1403-VIII від 02.06.2016 }

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

5. Службова особа, відповідальна за перебування та забезпечення дотримання прав затриманих, зобов’язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснення повідомлення про затримання - здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.

{Частина п’ята статті 213 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3623-IX від 21.03.2024 }

6. У разі наявності на утриманні затриманої особи дитини, яка залишилася без батьківського піклування, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

{Статтю 213 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 2858-IX від 12.01.2023 }

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

КПК (зокрема положення, що регулюють затримання та обшук відповідно до ст. 208–213 КПК) не передбачає процедури оскарження дій уповноважених службових осіб у випадку відсутності кримінального провадження, тому відсутність такого процесуального механізму підтримує розгляд відповідних вимог в адміністративному порядку.

Правовідносини: оскарження дій уповноважених службових осіб (затримання, обшук) здійснених на підставах ст. 208–213 КПК за відсутності кримінального провадження.

36. Разом з тим аналіз положеньКПК, зокрема глави 26, дає підстави вважати, що цим Кодексом передбачено можливість оскарження лише рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні (за виключенням пункту 1 частини першої статті 303 цього Кодексу). Тобто нормами КПК не передбачено порядку оскарження дій уповноважених службових осіб під час проведення ними затримання або обшуку на підставі статей 208–213 цього Кодексу за відсутності кримінального провадження. 37.…

Велика Палата ВС, постанова від 05.12.2018 у справі № 815/3591/17, п. 36, 38, 40 · цитують у 11 рішеннях · текст рішення

Якщо після виключення недопустимих доказів залишок доказів не дає підстав вважати обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, суд повинен закрити кримінальне провадження або скасувати відповідну частину вироку; КПК передбачає відповідні підстави і наслідки (закриття справи, скасування вироку).

Правовідносини: наслідки виключення недопустимих доказів для продовження/закриття кримінального провадження

Встановлення за результатами касаційного розгляду обставин, передбачених, зокрема п. 2 ст. 213 КПК 1960 року, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, зумовлює закриття справи касаційним судом на підставі ст. 440 КПК, враховуючи  повноваження  Великої Палати, передбачені ч. 1 ст. 467 КПК. Правом вирішити в аналогічний спосіб заяву про перегляд судових рішень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 400-12 КПК 1960 року наділявся і Верховний Суд України відповідно до положень ч.…

Велика Палата ВС, постанова від 01.06.2021 у справі № 1-522/143/16 · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.