Ст. 194. Застосування запобіжного заходу

Чинна редакція від 05.02.2023 · Кодекс України набрав чинності 19.11.2012

Розділ ІІ. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ → Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи → § 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду

1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

{Частина четверта статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 }

5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов’язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

6. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, крім обов’язків, передбачених частиною п’ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

{Статтю 194 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 }

7. Обов’язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

{Частина сьома статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 }

8. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

9. Якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв’язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов’язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

{Статтю 194 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом № 2858-IX від 12.01.2023 }

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; підставою для його застосування має бути наявність обґрунтованої підозри та ризиків, які доводить прокурор (або інший заявник), а в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу мають бути конкретно викладені обставини та посилання на докази, що обґрунтовують ці ризики; без такого обґрунтування тримання під вартою вважається необґрунтованим і може порушувати конституційні та конвенційні гарантії свободи.

Правовідносини: умови і мотивування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.…

Велика Палата ВС, постанова від 29.11.2018 у справі № 800/553/17 · цитують у 13 рішеннях · текст рішення

Висновки дисциплінарного органу щодо правомірності застосування конкретної норми кримінального процесу (зокрема частини п'ятої статті 194 КПК) виходять за межі його повноважень, оскільки оцінка законності судового рішення належить до компетенції суду в процесуальному порядку.

Правовідносини: застосування процесуальних запобіжних заходів та межі перевірки їх правомірності в дисциплінарному провадженні

94.…

Велика Палата ВС, постанова від 02.04.2026 у справі № 990SСGС/41/25, п. 94, 95, 107, 108 · текст рішення

Терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» мають тотожне правове значення, тому норми, які регулюють обрання запобіжного заходу, застосовуються також при його продовженні.

Правовідносини: правове тлумачення понять обрання та продовження запобіжного заходу; порядок продовження тримання під вартою

63. Аналіз змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК [цими статтями визначені мета і підстава застосування запобіжних заходів (стаття 177), обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу (стаття 178), застосування запобіжного заходу (стаття 194), вимоги щодо ухвали про застосування запобіжного заходу (стаття 196), порядок продовження строку тримання під вартою (стаття 199)] дає підстави виснувати, що терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» за правовим значенням використовуються як синонімічні.…

Велика Палата ВС, постанова від 18.04.2024 у справі № 990SСGС/2/23, п. 63, 65 · текст рішення

При ухваленні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний у мотивувальній частині вказати конкретні обставини та посилання на докази, які обґрунтовують наявність обґрунтованої підозри, ризики за ст.177 КПК та недостатність більш м’яких заходів; відсутність такої конкретизації та неврахування доводів захисту є порушенням КПК і вимог Конвенції/практики ЄСПЛ.

Правовідносини: кримінальне процесуальне провадження щодо обрання запобіжного заходу; захист права на особисту свободу та правосуддя відповідно до Конвенції

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується. 84.…

Велика Палата ВС, постанова від 15.04.2021 у справі № 800/331/16(800/13/16), п. 92, 96, 97, 126 · текст рішення

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані докази наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст.177 КПК, та недостатність більш м’яких заходів, і мотивувати ухвалу; невиконання цієї вимоги є порушенням ч.2 ст.194 КПК.

Правовідносини: процедура прийняття рішення про запобіжний захід у кримінальному процесі

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва порушив вимоги частини другої статті 194 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. В ухвалі від…

Велика Палата ВС, постанова від 06.02.2020 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16) · текст рішення

Відсутність у матеріалах провадження належних і достатніх доказів, що кваліфікують дії підозрюваного за конкретною статтею КК (зокрема ч.2 ст.294 КК), означає, що такі матеріали не можуть слугувати належною підставою для висновку про обґрунтовану підозру та обрання запобіжного заходу.

Правовідносини: кваліфікація кримінального правопорушення та підстава для обрання запобіжного заходу

Слідчий суддя як на докази обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, посилався на рапорт першого заступника командира 1 ПБ-НШ вн 3037 майора від 27 січня 2014 року та протоколи допиту свідків – військовослужбовців. Проте у матеріалах кримінального провадження не наведено належних доказів, які кваліфікують вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України.

Велика Палата ВС, постанова від 06.02.2020 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16) · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.