Ст. 50. Поняття покарання та його мета

Чинна редакція від 18.09.2026 · Кодекс України набрав чинності 01.09.2001

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА → Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

{Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Критерієм порівняння різних кримінально-правових заходів для визначення покращення чи погіршення правового становища є ступінь втручання в права і свободи особи — характер і тривалість обмежень, заборон та/або обов'язків і співвідношення їх з інтересами цієї особи.

Правовідносини: оцінка порівняльного впливу видів покарань та заходів примусу на правовий стан особи

Критерієм порівняння різних кримінально-правових заходів та/або способів їх реалізації з точки зору покращення/погіршення юридичного становища людини є ступінь втручання у її права і свободи залежно від характеру і тривалості зумовлених відповідними заходами обмежень, заборон та/або додаткових обов`язків і співвідношення їх з інтересами особи.

Велика Палата ВС, постанова від 07.12.2021 у справі № 617/775/20 · цитують у 12 рішеннях · текст рішення

Положення ст. 75 КК слід застосовувати у взаємозв’язку зі статтями 50 та 65 КК; суд має переконливо вмотивувати, що звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечить досягнення цілей покарання, зокрема загальної превенції.

Правовідносини: звільнення від відбування покарання з випробуванням та обґрунтування досягнення цілей покарання у вироку.

Крім того, у своїй касаційній скарзі прокурор слушно посилається на правові позиції ККС, за якими в разі застосування двох різних інститутів, а саме призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої в санкції статті (санкції частини статті), та звільнення від відбування покарання з випробуванням, рішення щодо застосування кожного з цих інститутів повинно бути належним чином обґрунтоване. Верховний Суд виходить із того, що положення ст.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 07.10.2024 у справі № 466/525/22 · цитують у 13 рішеннях · текст рішення

При призначенні покарання за ч. 1 ст. 286 КК суд зобов'язаний враховувати тяжкість діяння, наслідки, характер і мотиви порушень, ставлення особи до вчиненого і поведінку після нього, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, та в кожному випадку обговорювати доцільність застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами; призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення і попередження нових правопорушень.

Правовідносини: призначення основного та додаткового покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху (ст. 286 КК)

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Згідно зі ст.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 16.09.2024 у справі № 444/870/22 · цитують у 6 рішеннях · текст рішення

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом і нівелює попереджувальну мету покарання.

Правовідносини: застосування загальних засад права (справедливість, рівність) при призначенні додаткового покарання у кримінальних справах про порушення правил дорожнього руху

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 · цитують у 6 рішеннях · текст рішення

Непризначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, лише через те, що засуджений на час вчинення злочину не обіймав відповідної посади або не здійснював відповідної діяльності, може суперечити загальним засадам і принципам призначення покарання (законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації) і призводити до невідповідності покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого (м'якість покарання).

Правовідносини: призначення основного та додаткового покарання при засудженні за ч. 2 ст. 156 КК (та аналогічні норми Особливої частини КК) з урахуванням принципів призначення покарання.

Колегія суддів вважає таку позицію необґрунтованою, оскільки вбачає, що в цьому випадку не в повній мірі реалізується превентивна функція вказаного додаткового покарання. Зокрема, згідно з чинними положеннями ст.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 04.09.2023 у справі № 404/2081/22 · цитують у 5 рішеннях · текст рішення

При призначенні покарання суд повинен забезпечити, щоб воно було необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, враховувати цілі, принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, а також обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність (ст. 50, 65 КК).

Правовідносини: визначення виду та розміру покарання в кримінальному провадженні

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Об'єднана палата ВС, постанова від 22.04.2019 у справі № 213/1425/17 · цитують у 5 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.