Ст. 438. Воєнні злочини

Чинна редакція від 18.09.2026 · Кодекс України набрав чинності 01.09.2001

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА → Розділ XX. КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, незаконне переміщення або депортація дитини, невиправдана затримка репатріації дитини, вербування або використання дитини для участі у збройному конфлікті, воєнних (бойових) діях, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людини, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

{Стаття 438 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4012-IX від 09.10.2024, № 4499-IX від 17.06.2025}

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Порушення законів і звичаїв війни, передбачені статтею 438 КК, можуть бути встановлені й застосовуватися на національному рівні незалежно від офіційної констатації акту агресії Радою Безпеки ООН або формального оголошення воєнного стану.

Правовідносини: про кваліфікацію воєнних злочинів та застосування норм міжнародного гуманітарного права під час збройного конфлікту

53. Сторона захисту навела доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_23 та ОСОБА_24 за статтями 437 та 438 КК з огляду на те, що станом на 2014 рік в Україні офіційно не було оголошено воєнного стану, а дії російської федерації проти України офіційно не були визнані агресією за рішенням Ради Безпеки ООН. Оскільки кримінальне провадження за статтею 437 КК підлягає закриттю, то Велика Палата не аналізує аргументів сторони захисту щодо кваліфікації дій засуджених у цій частині. Що ж стосується статті 438 КК, то наведені аргументи не ґрунтуються на нормах міжнародного права і вимогах національного законодавства. 54.…

Велика Палата ВС, постанова від 28.02.2024 у справі № 415/2182/20, п. 53, 64, 65 · цитують у 3 рішеннях · текст рішення

Норми Женевської конвенції (IV) поширюються як на військовослужбовців регулярних армій, так і на членів незаконних збройних формувань; недотримання ними відповідних заборон становить порушення законів і звичаїв війни.

Правовідносини: про застосування міжнародного гуманітарного права до учасників бойових дій та кваліфікацію відповідних діянь як воєнних злочинів

64. Відтак невизнання акту агресії в порядку, встановленому Статутом ООН, не перешкоджає засудженню і покаранню винних за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 438 КК. 65. З огляду на зазначене на час вчинення ОСОБА_23 та ОСОБА_24 злочинів, за які їх засуджено, на території міста Лисичанська норми Женевської конвенції (IV) поширювалися як на військовослужбовців збройних сил російської федерації, так і членів незаконних збройних формувань і представників окупаційної адміністрації, які діяли від імені та/або в інтересах окупаційної держави. Недотримання такими особами вимог згаданої Женевської конвенції (ІV) є порушенням законів і звичаїв війни.

Велика Палата ВС, постанова від 28.02.2024 у справі № 415/2182/20, п. 64, 65 · цитують у 3 рішеннях · текст рішення

Дії, що становлять порушення законів і звичаїв війни та охоплюються частиною першою статті 438 КК, повинні кваліфікуватися саме за цією нормою і не підлягають додатковій кваліфікації за іншими статтями (з огляду на принцип non bis in idem).

Правовідносини: про уникнення подвійної кваліфікації діянь, вчинених в умовах збройного конфлікту

112. Така поведінка є достатнім підтвердженням ухилення особи від кримінальної відповідальності, що є умовою для застосування процедури спеціального судового провадження (in absentia). 113. Протилежний підхід знівелював би можливість притягнення до кримінальної відповідальності осіб, котрі вчинили злочини та переховуються на тимчасово окупованих територіях або на території держави-агресора, свідомо уникаючи будь-яких контактів з органами державної влади України.…

Велика Палата ВС, постанова від 28.02.2024 у справі № 415/2182/20, п. 112, 116, 129 · цитують у 3 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.