1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -
карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, -
караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Правові позиції Верховного Суду
Дії, які створюють перешкоди для нормального процесу примусового виконання (зокрема відкриття нових рахунків попри накладений арешт, приховування коштів, неподання декларації в сукупності з іншими діями), можуть охоплюватись складом перешкоджання виконанню судового рішення за ст.382 КК.
Правовідносини: кваліфікація дій боржника як перешкоджання виконанню судового рішення
26. Таким чином, процесуальний порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі спливу строку давності, передбачає призначення покарання за злочин, за який особу засуджено, і одночасне звільнення від його відбування.
27. Виходячи з наведеного Об`єднана палата доходить такого висновку:
У разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд вироком призначає засудженій особі покарання згідно із загальними засадами, передбаченими статтею 65 КК, і одночасно звільняє її від цього покарання.…
Об'єднана палата ВС, постанова від 18.05.2026 у справі № 214/43/19, п. 26, 27, 37, 38, 44 · текст рішення
Криміналізація невиконання судового рішення за ст.382 КК вимагає вузького тлумачення: само по собі бездіяльність боржника не свідчить про умисне невиконання; сторона обвинувачення повинна довести, що особа була зобов’язана докласти зусиль для виконання рішення або здійснювала специфічні дії, спрямовані на унеможливлення або істотне ускладнення його виконання.
Правовідносини: критерії кваліфікації невиконання судового рішення як кримінального правопорушення
Щодо роз`яснення права на звільнення від відповідальності
29. Прокурор у касаційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону, оскільки не роз`яснив засудженій її право на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
30. Об`єднана палата відхиляє ці доводи з огляду на таке.
31. Кримінальний процесуальний закон чітко розділяє функції обвинувачення та захисту (стаття 22 КПК). Закон покладає на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому його права виключно задля захисту цієї особи від неусвідомленої відмови від її процесуальних гарантій.
32.…
Об'єднана палата ВС, постанова від 18.05.2026 у справі № 214/43/19, п. 29, 30, 41, 42, 43 · текст рішення
Якщо в рішеннях судів і в обвинувальному акті не сформульовано, які саме діяння боржника утворюють невиконання судового рішення, то висновки про наявність складу невиконання за ст.382 КК є необґрунтованими.
Правовідносини: вимога мотивування та конкретизації діянь при кваліфікації невиконання судового рішення
39. У той же час у рішеннях судів, як і в обвинувальному акті, не сформульовано, які діяння засудженої, відмінні від згаданих вище, утворюють невиконання судового рішення.
40. Об`єднана палата відзначає, що сама по собі відсутність дій боржника, спрямованих на виконання судового рішення, що стосується майнового стягнення, не свідчить про умисне його невиконання в значенні статті 382 КК.
41. Відповідно до частини 2 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення, для чого створює законодавчу систему, направлену на виконання судових рішень, у тому числі органи, наділені повноваженнями примусового виконання.…
Об'єднана палата ВС, постанова від 18.05.2026 у справі № 214/43/19, п. 39, 41, 43 · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.