1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -
карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
{Стаття 191 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2617-VIII від 22.11.2018 , № 2117-IX від 03.03.2022 }
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Злочин, передбачений ст. 191 КК, вважається закінченим з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або його незаконної передачі третім особам; суб’єктом такого злочину може бути не лише службова особа, але й особа, якій майно було ввірено або у віданні якої воно перебувало.
Правовідносини: кримінальна відповідальність за розтрату/привласнення (ст. 191 КК) — момент закінчення та коло суб’єктів
Не звернув уваги апеляційний суд і на те, з якого моменту злочин, відповідальність за який передбачено ст. 191 КК, необхідно вважати закінченим, а саме, що цей злочин є закінченим з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам, а також те, що суб`єктом цього злочину може бути не тільки службова особа, а й особа, якій майно було ввірено або у віданні якої воно перебувало.
ККС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 16.12.2020 у справі № 515/331/17 · цитують у 27 рішеннях · текст рішення
Для кваліфікації діяння за ч. 4 ст. 191 КК необхідно встановити, що майно було ввірене або перебувало у віданні особи та відбулося незаконне безоплатне заволодіння або незаконна передача його третім особам; відсутність корисливого мотиву не може бути констатована без належного аналізу фактичних даних (підроблений акт, перерахування коштів, невиконання робіт тощо).
Правовідносини: кримінальна відповідальність за привласнення/розтрату майна, ввіреного особі або у її віданні (службові та майнові відносини).
Між тим, апеляційний суд не врахував, що ст. 191 КК передбачено відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі або перебувало в її віданні. Закінченим цей злочин визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.…
ККС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 02.07.2019 у справі № 515/331/17 · цитують у 27 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.