а) Самовільне залишення частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а так само нез'явлення його в строк без поважних причин на службу при увільненні з частини, при призначенні, переводі, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, —
караються позбавленням волі на строк від одного року до п'яти років.
б) Самовільне залишення частини або місця служби особою офіцерського складу, прапорщиком, мічманом чи військовослужбовцем надстрокової служби, а так само нез'явлення їх в строк на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно на протязі року, —
караються позбавленням волі на строк від одного року до п'яти років.
в) Діяння, передбачені пунктами "а" і "б" цієї статті, якщо самовільна відсутність тривала понад місяць, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
г) Діяння, передбачені пунктами "а" і "б" цієї статті, вчинені у воєнний час, якщо самовільна відсутність тривала понад одну добу, —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
( Стаття 240 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3130-08 від 14.10.74; N 6591-10 від 29.02.84 )