До повнолітніх працездатних осіб, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, за винятком засуджених, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, а також у колоніях-поселеннях, якщо дальше виправлення і перевиховання таких осіб можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ними нагляду, може бути застосовано умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці в місцях, що визначаються органами, які відають виконанням вироку.
Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці може бути застосовано:
1) до осіб, засуджених на строк до десяти років включно, після фактичного відбуття ними не менше третини призначеного строку покарання;
2) до осіб, засуджених на строк понад десять років, після фактичного відбуття ними не менше половини призначеного строку покарання;
3) до осіб, засуджених за злочини, перелічені в частині 6 статті 52 цього Кодексу, після фактичного відбуття ними не менше двох третин призначеного строку покарання.
Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці застосовується судом за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довести своє виправлення.
Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці не застосовується:
1) до осіб, перелічених у пунктах 2 і 3 частини 3 статті 25-1 цього Кодексу;
2) до осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу;
3) до осіб, які систематично чи злісно порушують вимоги режиму відбування покарання.
Якщо умовно звільнений ухиляється від роботи або систематично чи злісно порушує трудову дисципліну, громадський порядок або встановлені для нього правила проживання, він направляється за ухвалою суду для відбування позбавлення волі, призначеного вироком. При цьому час ухилення від роботи не зараховується, а час, протягом якого умовно звільнений працював, може бути зарахований судом частково або повністю до строку відбування покарання з розрахунку день за день.
Якщо умовно звільнений вчинив протягом обов'язкового строку роботи новий злочин, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 52-2 згідно з Указом ПВР N 1848-09 від 23.03.77, із змінами, внесеним згідно з Указом ПВР N 4571-10 від 12.01.83 )