Захоплення або тримання особи як заложника, поєднані з погрозою вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень або дальшим триманням цієї особи, з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення якої-небудь дії як умови звільнення заложника, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Ті самі дії, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —
караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Чинність частин 1 і 2 цієї статті не поширюється на випадки вчинення такого злочину на території України, коли особа, яка захопила або тримає заложника, перебуває на території України, і ця особа, а також заложник є громадянами України.
Захоплення чи утримання особи як заложника з метою спонукання державної, громадської установи або органу чи посадової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заложника —
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Дії, передбачені частиною 4 цієї статті, вчинені щодо працівника правоохоронного органу чи представника влади, а так само щодо його близьких родичів, або за попереднім зговором групою осіб, або особливо небезпечним рецидивістом чи поєднані із заподіянням потерпілому середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
( Кодекс доповнено статтею 123-1 згідно з Указом ПВР N 4392-11 від 31.07.87; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 647-12 від 18.01.91; Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 388/96-ВР від 02.10.96 )