У видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:
1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України або особою без громадянства, що постійно проживає в Україні;
2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;
3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, за який запитано видачу;
4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);
5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України;
6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути видана іноземній державі, де її життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, або іноземній державі, з якої вона може бути вислана або примусово повернута до таких іноземних держав, а також іноземній державі, де вона може зазнати катувань чи інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.
У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та з підстав, передбачених частиною другою цієї статті, або з інших підстав, що не виключають провадження у справі, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Генеральна прокуратура України надає доручення органу досудового слідства здійснити розслідування кримінальної справи стосовно цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.
{ Стаття 466 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5290-VI ( 5290-17 ) від 18.09.2012 }