Тимчасовий або екстрадиційний арешт припиняється у разі, якщо:
1) центральний орган у передбачені міжнародним договором України строки не отримав запит про видачу особи (екстрадицію);
2) під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наявності яких видача особи (екстрадиція) не здійснюється;
3) компетентний орган іноземної держави відмовився вимагати видачу особи;
4) центральним органом прийнято рішення про відмову у видачі особи (екстрадиції).
Звільнення особи з-під варти здійснюється прокурором області або його заступником за дорученням (зверненням) центрального органу, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, за погодженням з відповідним центральним органом. Копія постанови про звільнення з-під варти надсилається начальнику місця попереднього ув'язнення та суду, який приймав рішення про застосування тимчасового або екстрадиційного арешту.