Звільнення від дальшого відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які дістали інвалідність першої чи другої групи, або направлення таких осіб для відбування позбавлення волі з підстав, передбачених у статті 109-1 Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 ), здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем їх роботи за поданням органу, що відає виконанням покарання, на підставі висновку лікарсько-трудової експертної комісії.
Звільнення засудженого від призначеного йому покарання з підстав, передбачених частиною першою статті 78 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає відбуванням покарання.
( Кодекс доповнено статтею 408-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 24.02.94, в редакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )