Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь винності, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою — підстави для цього.
Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; застосування умовного засудження; застосування умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за даний злочин, перехід до іншого, більш м'якого покарання; призначення покарання у вигляді направлення у виховно-трудовий профілакторій; вирішення питань, зв'язаних з відстрочкою виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ); звільнення підсудного від покарання.
Коли суд вирішить визнати підсудного особливо небезпечним рецидивістом, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави такого рішення і робиться посилання на статтю 26 Кримінального кодексу України.
В мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках, передбачених частинами 7 і 8 статті 25 Кримінального кодексу України, зобов'язаний навести мотиви призначення засудженому до позбавлення волі певного виду виправно-трудової чи виховно-трудової колонії або призначення йому позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі.
Якщо суд відповідно до статті 14 Кримінального кодексу України визнає необхідним застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над ним опікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення.
При наявності клопотань громадських організацій або трудових колективів про умовне засудження і про передачу їм підсудного для перевиховання і виправлення суд у мотивувальній частині вироку зазначає мотиви задоволення чи відхилення цих клопотань, а при відсутності таких клопотань — мотиви покладення на певний трудовий колектив або особу, за їх згодою, обов'язку по нагляду за умовно засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених частиною 3 статті 29 цього Кодексу.
( Стаття 334 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84 )