Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
( Частину другу статті 155 виключено на підставі Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в тюрмі або місцях тримання затриманих.
У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб.
Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано відносно осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії.
Порядок попереднього ув'язнення визначається Положенням про Законом України "Про попереднє ув'язнення під варту, ув'язнення" ( 3352-12 ), цим Кодексом.
( Стаття 155 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 1898-08 від 23.07.73, N 3130-08 від 14.10.74, N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 2935-12 від 26.01.93, N 282/95-ВР від 11.07.95, N 210/98-ВР від 24.03.98, N 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 29.06.2001, N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )