СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 13.02.97
(Витяг)
Постановою судді Кагарлицького районного суду Київської області від 11 листопада 1996 р. було порушено кримінальну справу щодо начальника Кагарлицького РВВС Г. за ознаками злочину, передбаченого ст. 176-4 КК ( 2002-05 ). Як вбачається з цієї постанови, суд мотивував своє рішення тим, що Г. не виконав постанову судді Кагарлицького районного суду від 23 жовтня 1996 р. про обрання запобіжного заходу та доставку в суд 4 листопада 1996 р. Й., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 114 КК ( 2001-05 ).
Постановою президії Київського обласного суду від 19 грудня 1996 р. протест заступника прокурора Київської області залишено без задоволення.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування постанови судді Кагарлицького районного суду від 11 листопада 1996 р. та постанови президії Київського обласного суду від 19 грудня 1996 р. щодо Г. за відсутністю підстав для порушення кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав протест, перевіривши матеріали справи й доводи протесту, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню.
За змістом ст. 94 КПК ( 1002-05 ), кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до ст. 176-4 КК ( 2002-05 ) кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення може мати місце лише за наявності прямого умислу особи, яка за її посадовим становищем повинна була виконати це рішення.
Проте в матеріалах справи немає даних про умисне невиконання Г. постанови суду. Навпаки, з них вбачається, що в його діях не було умислу на її невиконання (не випадково у постанові про порушення кримінальної справи щодо Г. не вказано на цю ознаку злочину).
Встановлено, що Г. на підставі покладених на нього повноважень вжив заходів до виконання рішення суду. Одержавши постанову суду 29 жовтня 1996 р., Г. того ж дня письмово доручив її виконання Д. Проте її не було своєчасно виконано у зв'язку з тим, що Й. переховувався від міліції, за місцем постійного проживання не з'являвся і тому був затриманий лише 5 листопада 1996 р.
За таких обставин суд не мав підстав для порушення кримінальної справи щодо Г.
Відхиляючи протест прокурора, президія обласного суду вказала на те, що висновок про відсутність у діях Г. складу злочину, передбаченого ст. 176-4 КК ( 2002-05 ), є передчасним. Це суперечить зібраним у справі матеріалам.
Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України задовольнила, постанову судді Кагарлицького районного суду від 11 листопада 1996 р. і постанову президії Київського обласного суду від 19 грудня 1996 р. щодо Г. скасувала за відсутністю підстав для порушення кримінальної справи.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.