1. Володілець культурної цінності, який придбав цю цінність після її незаконного вивезення, має право на отримання в момент її повернення справедливої компенсації, що виплачується Запитуючою Державою, за умови, що володілець не знав або розумно не повинен був знати в момент придбання, що ця цінність була незаконно вивезена.
2. Для того, щоб визначити, чи володілець знав або розумно повинен був знати, що культурна цінність була незаконно вивезена, враховуватимуться обставини її придбання, зокрема відсутність сертифікату на вивезення, передбаченого законодавством Запитуючої Держави.
3. Замість компенсації і за згодою Запитуючої Держави, володілець, який повинен повернути культурну цінність на територію цієї держави, може прийняти рішення:
a) залишитись власником цієї цінності; або
b) передати на платній чи безоплатній основі право власності на цінність будь-якій особі за власним вибором, яка проживає на території Запитуючої Держави і надає необхідні гарантії.
4. Витрати, пов’язані з поверненням культурної цінності відповідно до цієї статті, покладаються на Запитуючу Державу без шкоди для права цієї держави на отримання відшкодування цих витрат від будь-якої іншої особи.
5. Володілець не може користуватися більш сприятливим становищем, ніж особа, від якої він отримав культурну цінність у спадок або іншим чином на безоплатній основі.