1. Договірна Держава може просити суд або будь-який інший компетентний орган іншої Договірної Держави видати розпорядження про повернення культурної цінності, незаконно вивезеної з території Запитуючої Держави.
2. Культурна цінність тимчасово вивезена за межі території Запитуючої Держави, зокрема для цілей виставкової діяльності, наукових досліджень або реставраційних робіт, на підставі дозволу, виданого відповідно до її законодавства, що регламентує вивезення культурних цінностей з метою охорони її культурної спадщини, і яку не було повернено відповідно до умов цього дозволу, вважається незаконно вивезеною.
3. Суд або будь-який інший компетентний орган Запитуваної Держави видає розпорядження про повернення культурної цінності, якщо Запитуюча Держава встановить, що вивезення цієї цінності з її території, суттєво зачіпає один або кілька з таких інтересів:
a) фізичне збереження цінності або її контексту;
b) цілісність цінності як єдиного комплексу;
c) збереження інформації, зокрема наукового або історичного характеру, стосовно цінності;
d) традиційне або ритуальне використання цінності корінною або племінною громадою, або
встановить, що ця цінність має для неї істотне культурне значення.
4. Будь-яке звернення, що подається відповідно до пункту 1 цієї статті, повинно супроводжуватись наданням такої інформації фактичного або правового характеру, що дозволить суду або компетентному органу Запитуваної Держави визначити, чи дотримано умови, передбачені пунктами 1-3.
5. Будь-яке звернення щодо повернення культурної цінності повинно бути подане протягом трьох років з моменту, коли Запитуючій Державі стали відомі місцезнаходження культурної цінності і особа володільця, і у будь-якому разі, протягом п’ятдесяти років з моменту вивезення або дати, коли цінність повинна була бути повернена відповідно до дозволу, передбаченому у пункті 2 цієї статті.