1. Володілець викраденої культурної цінності, який повинен здійснити її реституцію, має право на отримання в момент реституції цінності справедливої компенсації за умови, що він не знав або розумно не повинен був знати, що культурна цінність була викрадена, і може довести, що під час придбання цієї цінності він виявив належну обачність.
2. Без шкоди для права володільця на компенсацію, передбачену у попередньому параграфі, докладаються розумні зусилля для того, щоб особа, яка передала культурну цінність володільцю, або будь-який інший попередній відчужувач, виплатили компенсацію, якщо це відповідає законодавству держави, в якій подається звернення.
3. Виплата компенсації володільцю заявником, у разі наявності такої вимоги, здійснюється без шкоди для права заявника вимагати її відшкодування від будь-якої іншої особи.
4. Для того, щоб визначити, чи виявив володілець належну обачність, враховуватимуться всі обставини придбання, зокрема статус сторін, сплачена ціна, наведення володільцем довідок у будь-якому розумно доступному реєстрі викрадених культурних цінностей і ознайомлення з будь-якою іншою відповідною інформацією та документацією, яку він міг би розумно отримати, а також наведення довідок у доступних установах або будь-які інші дії, які здійснила б розумна особа у подібних обставинах.
5. Володілець не може користуватися більш сприятливим становищем, ніж особа, від якої він отримав культурну цінність у спадок або іншим чином на безоплатній основі.
ЧАСТИНА III - ПОВЕРНЕННЯ НЕЗАКОННО ВИВЕЗЕНИХ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ