1. Кожна Договірна Держава під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження чи приєднання робить заяву про те, що звернення щодо реституції або повернення культурних цінностей, що подаються певною державою відповідно до статті 8, можуть бути їй направлені відповідно до однієї або декількох з таких процедур:
a) безпосередньо до судів або інших компетентних органів держави, яка робить таку заяву;
b) за посередництвом одного або декількох органів, уповноважених цією державою отримувати такі звернення і передавати їх до судів або інших компетентних органів цієї держави;
c) через дипломатичні або консульські канали.
2. Кожна Договірна Держава може також призначити суди або інші компетентні органи для видачі розпорядження про реституцію або повернення культурних цінностей відповідно до положень Частин II та III.
3. До заяви, зробленої відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті, можуть бути внесені зміни у будь-який час шляхом нової заяви.
4. Положення пунктів 1-3 цієї статті не зачіпають положень двосторонніх та багатосторонніх договорів про судову допомогу у цивільних та комерційних справах, які можуть існувати між Договірними Державами.