1. Положення Частини II застосовуються до культурної цінності, яку було викрадено після набуття чинності цією Конвенцією для держави, в якій подається звернення, за умови, що:
a) цінність було викрадено з території Договірної Держави після набуття чинності цією Конвенцією для цієї держави; або
b) цінність знаходиться на території Договірної Держави після набуття чинності цією Конвенцією для цієї держави.
2. Положення Частини III застосовуються лише до культурної цінності, яка була незаконно вивезена після набуття чинності цією Конвенцією як для Запитуючої Держави, так і для держави, в якій подається звернення.
3. Ця Конвенція жодним чином не легітимізує незаконні операції будь-якого характеру, які мали місце до набуття чинності цією Конвенцією або відносно яких застосування цієї Конвенції виключається відповідно до пунктів 1 або 2 цієї статті, і не обмежує права держави або іншої особи подати позов щодо реституції або повернення культурної цінності, викраденої або незаконно вивезеної до набуття чинності цією Конвенцією, відповідно до засобів правового захисту, доступних поза рамками цієї Конвенції.
ЧАСТИНА V - ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ