1. За умови, що працівник-мігрант проживав на законних підставах у країні з метою зайнятості, він не розглядається як особа, яка перебуває на незаконному або такому, що порушує правові норми, становищі тільки через факт втрати своєї зайнятості, що само по собі не призводить до відміни посвідки на проживання чи, у разі необхідності, його дозволу на працевлаштування.
2. Відповідно він користується рівністю ставлення з місцевим населенням, зокрема, відносно гарантії забезпечення зайнятості, надання іншої роботи, а також тимчасової роботи у випадку безробіття.