Кожний член Організації засобами, що відповідають національним умовам і практиці:
a) намагається забезпечити співробітництво організацій роботодавців і працівників та інших відповідних органів з метою сприяння прийняттю і застосуванню політики, передбаченої в статті 10 цієї Конвенції;
b) впроваджує такі закони і сприяє таким програмам освіти, які можуть бути розраховані на забезпечення прийняття і застосування такої політики;
c) вживає заходів для заохочення програм освіти і розвиває іншу діяльність, спрямовану на якомога повніше ознайомлення працівників-мігрантів з прийнятою політикою, з їхніми правами і обов'язками, а також з діяльністю, яка спрямована на надання їм ефективної допомоги в справі забезпечення їхніх прав і захисту;
d) відміняє будь-які законопроекти і змінює будь-які адміністративні розпорядження або практику, які не сумісні з такою політикою;
e) після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників розробляє і проводить соціальну політику, яка відповідає національним вимогам і практиці, дає змогу працівникам-мігрантам і їхнім сім'ям однаково користуватися перевагами, які надаються громадянам країни, з урахуванням тих особливих потреб, які вони можуть відчувати до тих пір, поки не призвичаяться до суспільства країни, яка надає роботу, але це не повинно несприятливо позначатися на принципі рівності можливостей і ставлення;
f) вживає всіх заходів з метою заохочення зусиль працівників-мігрантів і їхніх сімей щодо збереження їхньої національної й етнічної сутності та їхніх культурних зв'язків з країною походження, включаючи можливість надання дітям знань їхньої рідної мови;
g) гарантує рівне ставлення щодо умов праці всім працівникам-мігрантам, які виконують однакові операції, якими б особливими не були умови їхньої зайнятості.