1. Кожна держава-учасниця вживає відповідних заходів для встановлення своєї юрисдикції над злочинами, зазначеними в статті 2, у таких випадках:
а) коли злочин вчинено на території цієї держави або на борту судна чи літака, зареєстрованого в цій державі;
b) коли гаданий злочинець є громадянином цієї держави;
с) коли злочин вчинено проти особи, яка користується міжнародним захистом за смислом статті 1 та має статус такої у зв'язку з тими функціями, які вона виконує від імені цієї держави.
2. Кожна держава-учасниця аналогічним чином вживає необхідних заходів для встановлення своєї юрисдикції під цими злочинами у випадку, коли гаданий злочинець перебуває на його території, і не видає його відповідно до статті 8 будь-якій із держав, згаданих у пункті 1 цієї статті.
3. Ця Конвенція не виключає будь-якої юрисдикції, що здійснюється згідно з національним правом.