1. Якщо до території якогось члена Організації входять великі райони, де компетентна влада, з огляду на розпорошеність населення або враховуючи рівень його розвитку, вважає за практично неможливе застосування положень цієї Конвенції, - ця компетентна влада може після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, там, де такі організації є, вилучити зазначені райони з діяння цієї Конвенції взагалі, або з такими винятками, які вона вважає за доцільні щодо деяких роботодавців чи деяких видів робіт.
2. Кожний член Організації повинен у своїй першій щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції, яку він має подати відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), повідомити про кожен район, щодо якого він має намір скористатися положеннями цієї статті, і повинен зазначити причини, з огляду на які він має намір скористатися цими положеннями. Надалі жоден член Організації не зможе використати положення цієї статті за винятком щодо зазначених ним таким чином районів.
3. Кожний член Організації, який користується положеннями цієї статті, повинен через проміжки, що не перевищують трьох років, і після консультації із заінтересованими організаціями роботодавців та працівників, там, де такі організації є, розглядати можливість поширення чинності цієї Конвенції на райони, вилучені з її діяння на підставі параграфа 1.
4. Кожний член Організації, який користується положеннями цієї статті, повинен повідомляти у своїх наступних щорічних доповідях про райони, щодо яких він відмовляється від права посилатися на зазначені положення та про досягнуті успіхи в поступовому поширенні діяння цієї Конвенції на такі райони.