1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, ухвалює та здійснює методами, що відповідають національним умовам, політику в галузі сестринських служб і сестринського персоналу, спрямовану, в межах загальної програми охорони здоров'я, де така є, на забезпечення населення сестринським доглядом, потрібним у кількісному та якісному відношенні для досягнення якомога вищого рівня охорони здоров'я населення, з урахуванням наявних ресурсів для медичного обслуговування в цілому.
2. Зокрема, він вживає потрібних заходів для надання сестринському персоналові:
a) освіти й підготовки, що відповідають здійсненню його функцій; і
b) умов зайнятості й праці, серед них можливості просування та винагородження, які могли б залучити людей до професії і утримати їх у ній.
3. Згадана в параграфі 1 цієї статті політика розробляється за консультацією із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є.
4. Ця політика координується з політикою, що стосується інших аспектів охорони здоров'я та інших працівників у галузі охорони здоров'я, за консультацією із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.