Перехоплення телекомунікацій без технічної допомоги іншої держави-члена
1. Без шкоди для загальних принципів міжнародного права, а також для положень статті 18(2)(c), зобов'язання за цією статтею застосовуються до наказів про перехоплення, виданих чи санкціонованих компетентними органами однієї держави-члена в процесі кримінального розслідування, що має ознаки розслідування, яке проводиться по слідах вчинення певного кримінального злочину, включаючи замахи на злочин, якщо вони криміналізовані в національному законодавстві, для того, щоб встановити особу та арештувати, обвинуватити, переслідувати в судовому порядку та винести судове рішення стосовно всіх винних осіб.
2. Якщо з метою кримінального розслідування перехоплення телекомунікацій санкціоноване компетентним органом однієї держави-члена ("перехоплююча держава-член"), а телекомунікаційна адреса суб'єкта, зазначена в наказі про перехоплення, використовується на території іншої держави-члена ("повідомлена держава-член"), від якої для здійснення перехоплення не потрібно ніякої технічної допомоги, перехоплююча держава-член інформує повідомлену державу-члена про перехоплення:
(a) до перехоплення - у випадках, коли вона знає на момент видачі наказу про перехоплення про те, що суб'єкт перебуває на території повідомленої держави-члена;
(b) в інших випадках - відразу після того, як їй стає відомо про те, що суб'єкт перехоплення перебуває на території повідомленої держави-члена.
3. Інформація, яка повідомляється перехоплюючою державою-членом, включає:
(a) зазначення органу, який видав наказ про перехоплення;
(b) підтвердження того, що було видано наказ про законне перехоплення у зв'язку із кримінальним розслідуванням;
(c) інформацію для ідентифікації суб'єкта цього перехоплення;
(d) зазначення злочинного діяння, яке розслідується; і
(e) очікувану тривалість перехоплення.
4. Наступні положення застосовуються, коли держава-член повідомляється відповідно до параграфів 2 і 3:
(a) Після отримання інформації, передбаченої параграфом 3 компетентний орган повідомленої держави-члена без зволікань і, щонайпізніше, за 96 годин відповідає перехоплюючій державі-члену з метою:
(i) надання дозволу на здійснення чи продовження перехоплення. Повідомлена держава-член може поставити умовою надання своєї згоди виконання будь-яких умов, яких належало б дотримуватися в аналогічному національному випадку;
(ii) вимагання не проводити чи припинити перехоплення, якщо таке перехоплення не дозволялося б відповідно до національного законодавства повідомленої держави-члена або через інші причини, вказані в статті 2 Європейської конвенції про взаємодопомогу. Якщо повідомлена держава-член висуває таку вимогу, вона має надати письмові пояснення свого рішення;
(iii) у випадках, про які йдеться пункті (ii), вимагання не використовувати жоден матеріал, який було перехоплено, коли суб'єкт перебував на її території, чи використовувати його тільки за вказаних нею умов. Повідомлена держава-член інформує перехоплюючу державу-члена про причини, якими пояснюються згадані умови;
(iv) вимагання короткого продовження (щонайбільше до восьми днів) початкового 96-годинного кінцевого терміну, який має бути узгоджений з перехоплюючою державою-членом, для здійснення внутрішніх процедур відповідно до свого національного законодавства. Повідомлена держава-член передає у письмовій формі перехоплюючій державі-члену умови, які, згідно з її національним законодавством, виправдовують подовження кінцевого терміну, про яке робиться прохання.
(b) До винесення рішення повідомленою державою-членом відповідно до пунктів (i) чи (ii) підпараграфа (a), перехоплююча держава-член:
(i) може продовжувати перехоплення; і
(ii) не може використовувати матеріал, який було перехоплено раніше, окрім таких випадків: - якщо відповідні держави-члени домовились про інше; чи - для вжиття термінових заходів для запобігання навислій серйозній загрозі для державної безпеки. Повідомлену державу-члена інформують про таке використання і причини, якими воно пояснюється.
(c) Повідомлена держава-член може просити надати стислий виклад фактів справи та будь-яку подальшу інформацію, необхідну їй для того, щоб вирішити, чи було б санкціоноване перехоплення в аналогічному національному випадку. Таке прохання не впливає на застосування підпараграфа (b), якщо повідомлена держава-член і перехоплююча держава-член не домовилися про інше.
(d) Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення надання відповіді протягом 96-годинного строку. З цією метою вони призначають контактні пункти, які працюють цілодобово, та включають їх в свої заяви, про які йдеться в статті 24(1)(e).
5. Повідомлена держава-член зберігає конфіденційність інформації, наданої відповідно до параграфа 3, згідно зі своїм національним законодавством.
6. Якщо, на думку перехоплюючої держави-члена, інформація, яку має бути надано відповідно до параграфа 3, є особливо чутливою, її може бути передано компетентному органу через спеціальний орган, якщо про це було домовлено на двосторонній основі між відповідними державами-членами.
7. Роблячи повідомлення відповідно до статті 27(2) чи будь-коли пізніше, будь-яка держава-член може заявити, що непотрібно надавати їй інформацію про перехоплення, як це передбачено цією статтею.