Вручення документів
1. На прохання запитуючої держави запитувана держава вручає адресату документи, зокрема ті, які стосуються судових рішень, що надсилаються запитуючою державою та стосуються податку, до якого застосовується ця Конвенція.
2. Запитувана держава здійснює вручення документів:
a) у спосіб, установлений її внутрішнім законодавством для вручення документів суттєво подібного характеру;
b) настільки, наскільки це можливо, у конкретний спосіб, про який попросила запитуюча держава, або в спосіб, який найбільше схожий на такий спосіб і передбачений її законодавством.
3. Будь-яка Сторона може здійснювати вручення документів особі, яка знаходиться на території іншої Сторони, безпосередньо поштою.
4. Ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що робить не дійсним будь-яке вручення документів Стороною відповідно до її законодавства.
5. Коли документ вручається відповідно до цієї статті, додання його перекладу не є обов'язковим. Проте у випадках, коли відомо, що адресат не розуміє мови, якою складено цей документ, запитувана держава вживає заходів для забезпечення його перекладу або підготовки його стислого викладу своєю офіційною мовою або однією зі своїх офіційних мов. Вона може також звернутися до запитуючої держави з проханням забезпечити або переклад документа, або додання до нього його стислого викладу однією з офіційних мов запитуваної держави, Ради Європи чи ОЕСР.
Положення, які стосуються всіх форм допомоги