1. Члени Організації можуть здійснювати обов'язки, що випливають з розділів II-VI цієї Конвенції, через дво- чи багатосторонні акти, які гарантують виконання цих обов'язків на умовах, визначених за взаємною згодою відповідних членів Організації.
2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, положення параграфа 4 статті 7, параграфів 2 і 3 статті 8, параграфів 1 і 4 статті 9, статті 11, статті 12, статті 14 і параграфа 3 статті 18 цієї Конвенції безпосередньо застосовує кожний член Організації з моменту настання чинності цієї Конвенції для цього члена Організації.
3. В актах, що згадуються у параграфі 1 цієї статті, визначаються, зокрема:
a) галузі соціального забезпечення, до яких вони застосовуються з урахуванням принципу взаємності, зазначеного в статтях 6 і 10 цієї Конвенції; ці галузі охоплюють принаймні види допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника та в разі трудового каліцтва і професійного захворювання, зокрема допомогу у зв'язку зі смертю, а також, з урахуванням положень параграфа і статті 10, медичне обслуговування, види допомоги на випадок хвороби, материнству і у разі трудового каліцтва і професійного захворювання, крім пенсій і допомоги у разі смерті, для членів Організації, які мають чинне законодавство в цих галузях;
b) категорії осіб, до яких вони застосовуються; до них належать принаймні працівники, які працюють за наймом, охоплюючи, у разі потреби, працівників прикордонних районів і сезонних працівників, а також члени їхніх родин і членів тих родин, що втратили годувальника, котрі є громадянами одного з відповідних членів Організації;
c) порядок відшкодування виплаченої допомоги та інших витрат, яких зазнала установа одного члена Організації за рахунок іншого члена Організації, крім випадків відмови від відшкодування;
d) правила, мета яких уникати неправомірного підсумовування внесків чи інших виплат і видів допомоги.