Форма будь-якого зобов'язання, яке виникає із переказного або простого векселя, підпорядковується законам місця підписання зобов'язання.
Однак якщо зобов'язання, взяті за переказним або простим векселем, не є дійсними згідно з положенням попереднього абзацу, але відповідають законам місця прийняття наступного зобов'язання, то та обставина, що у попередніх зобов'язаннях не додержано форми, не робить недійсним наступне зобов'язання.
Кожна з Високих Договірних Сторін може встановити, що зобов'язання, взяті за переказним і простим векселем одним із її громадян за кордоном, є дійсними стосовно іншого її громадянина на її території за умови, що вони мають форму, встановлену національним законом.