1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується забезпечити особам, які стали непрацездатними внаслідок професійних захворювань, або, в разі їхньої смерті від таких захворювань, особам, які знаходились на їхньому утриманні, відшкодування, що грунтується на загальних принципах національного законодавства в галузі відшкодування під час нещасних випадків на виробництві.
2. Сума цього відшкодування не може бути меншою, ніж сума, передбачена національним законодавством за каліцтво, отримане в результаті нещасних випадків на виробництві. За умови дотримання цього положення кожний член Організації може, - визначаючи у своєму національному законодавстві умови, що регулюють виплату відшкодування під час професійних захворювань, і застосовуючи до таких захворювань своє законодавство в галузі відшкодування під час нещасних випадків на виробництві, - вносити такі зміни та узгодження, які він визнає необхідними.