Врегулювання спорів
1. При виникненні спору між двома або більше Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції вони намагаються врегулювати спір шляхом переговорів або будь-яким іншим шляхом врегулювання спору, прийнятним для конфліктуючих сторін.
2. При підписанні, ратифікації, прийнятті, затвердженні цієї Конвенції або приєднанні до неї чи в будь-який час після цього будь-яка Сторона може письмово заявити Депозитарію про те, що стосовно спору, не врегульованого згідно з пунктом 1 цієї статті, вона приймає один або обидва способи врегулювання спорів як обов’язкові для будь-якої Сторони, що приймає на себе таке ж зобов’язання:
a) передача спору до Міжнародного Суду;
b) арбітражне слухання відповідно до процедури, викладеної в додатку XIII до цієї Конвенції.
3. Якщо сторони, які беруть участь у спорі, прийняли обидва способи врегулювання спорів, зазначені в пункті 2 цієї статті, спір може бути переданий тільки до Міжнародного Суду, якщо сторони не домовляться про інше.