1. Договірні держави погоджуються розробляти і розвивати програми технічної та професійної освіти, які враховують:
(a) становище у сфері освіти, культури та у соціальній сфері відповідних груп населення, і навіть їх професійні прагнення;
(b) технічні та професійні навички, знання та рівні кваліфікації, необхідні в різних галузях економіки, а також технологічні та структурні зміни, яких слід очікувати;
(c) можливості забезпечення зайнятості та перспективи розвитку на національному, регіональному та місцевому рівнях;
(d) охорону навколишнього середовища та загальної спадщини людства;
(e) охорону здоров'я, техніку безпеки та умови праці.
2. Технічна та професійна освіта мають будуватися на основі відкритих та гнучких структур, з урахуванням принципу безперервної освіти та забезпечувати:
(a) залучення всіх молодих людей до техніки та світу праці в контексті загальної освіти;
(b) професійну та технічну орієнтацію, інформування та консультування щодо професійних можливостей;
(c) розвиток освіти, що має на меті набуття та розвиток знань та "ноу-хау", необхідних для кваліфікованої праці;
(d) основу для освіти та професійної підготовки, необхідних з урахуванням вимог між професійної мобільності, підвищення професійної кваліфікації та оновлення знань, навичок та розуміння;
(e) додаткову загальну освіту для осіб, які отримують початкову технічну та професійну підготовку на роботі або іншим чином, як у технічних та професійних навчальних закладах, так і поза ними;
(f) безперервна освіта та курси підготовки для дорослих, зокрема, з метою перепідготовки, а також поповнення та підвищення кваліфікації осіб, знання яких застаріли через науковий та технічний прогрес чи зміни структури зайнятості чи соціально-економічної ситуації, а також для осіб, які перебувають у особливі умови.
3. Програми технічної та професійної освіти повинні відповідати не лише технічним вимогам відповідних галузей виробництва, а й забезпечувати загальну підготовку, необхідну для індивідуального культурного розвитку особистості, а також включати концепції, зокрема, соціального, економічного та екологічного характеру, що стосуються цієї професії.
4. Договірні держави погоджуються надавати підтримку та консультативну допомогу підприємствам, крім навчальних закладів, які беруть участь у спільних програмах технічної та професійної освіти.
5. Кваліфікація на кожному професійному рівні має бути якомога чіткіше визначена, а навчальний план повинен весь час оновлюватися шляхом включення нових знань та технічних методів.
6. При оцінюванні здатності до здійснення професійних обов'язків та визначенні відповідних дипломів, що засвідчують технічну та професійну освіту, повинні враховуватися одночасно практичні та теоретичні аспекти відповідної галузі технічних знань; цей принцип повинен поширюватися як на осіб, які отримали підготовку, так і на осіб, які набули професійного досвіду під час роботи.