1. Застрахована особа, яка стала непрацездатною внаслідок свого ненормального фізичного чи розумового стану, має право на грошову допомогу протягом принаймні перших двадцяти шести тижнів непрацездатності, починаючи з першого дня, за який виплачується допомога.
2. Виплата цієї допомоги може бути обумовлена завершенням стажу застрахованої особи, що дає право на допомогу, і періодом очікування, який не перевищує трьох днів.
3. У виплаті грошової допомоги може бути відмовлено у таких випадках:
a) коли застрахована особа внаслідок однієї і тієї самої хвороби отримує з іншого джерела компенсацію, на яку вона має право;
b) коли непрацездатність застрахованої особи не призводить до будь-якої втрати звичайної винагороди за її працю або ця особа утримується за рахунок страхових чи суспільних коштів; однак, якщо застрахована особа, хоча й утримується за рахунок таких коштів, має утриманців, грошова допомога відраховується тільки частково;
c) якщо застрахована особа під час своєї хвороби відмовляється без поважної причини додержуватись приписів лікаря чи інструкції, що стосується поведінки застрахованих осіб під час хвороби, або навмисно і без дозволу ухиляється від контролю установи, яка займається страхуванням.
4. Грошову допомогу може бути скорочено або у виплаті її може бути відмовлено, якщо хвороба є наслідком навмисного проступку застрахованої особи.