1. Система обов'язкового страхування на випадок хвороби поширюється на працівників фізичної і нефізичної праці, серед них на учнів, зайнятих у промисловості і на торгових підприємствах, а також працівників-надомників і на домашніх служників.
2. Однак кожний член Організації може передбачити у своєму національному законодавстві такі винятки, які він вважає потрібними, щодо:
a) тимчасової роботи, яка триває менше ніж період, встановлений національним законодавством, роботи, яка не стосується до діяльності роботодавця, випадкової роботи і побічної роботи;
b) працівників, заробітна плати чи дохід яких перевищує суму, встановлену національним законодавством;
c) працівників, які не отримують грошової винагороди;
d) працівників-надомників, умови праці яких відрізняються від умов праці звичайних працівників за наймом;
e) працівників, молодших чи старших певного віку, встановленого національним законодавством;
f) членів сім'ї роботодавця.
3. Крім того, із сфери застосування системи обов'язкового страхування на випадок хвороби можуть бути вилучені особи, які внаслідок будь-яких положень законодавства чи особливої системи мають право на пільги на випадок хвороби, принаймні рівні тим, які передбачено цією Конвенцією.
4. Ця Конвенція не поширюється на моряків і морських рибалок, щодо яких страхування на випадок хвороби може бути передбачено за рішенням однієї з наступних сесій Конференції.